Вісник Одеського національного університету. Біологія

КОЛЕКЦІЯ СУБТРОПІЧНИХ РОСЛИН У ВЕЛИКІЙ ПАЛЬМОВІЙ ОРАНЖЕРЕЇ БОТАНІЧНОГО САДУ ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

2025-08-13T10:39:51+00:00

Здійснено флористичний аналіз колекції рослин, що утримується у найстарішій у ботанічному саду Пальмовій оранжереї. Вона нараховує 115 видів, 6 форм з 48 родин. Провідною родиною є Arecaceae (14 видів), найбільш численні роди Brachychiton та Pittosporum (по 4 види). З життєвих форм переважають дерева (47,0% видового складу колекції) і кущі (20,9 %); майже п’яту частину складають трав’янисті багаторічники (19,1%), є напівкущі (8 видів) та ліани (7 видів). Представлені усі флористичні царства Землі, найкраще – Голарктичне (52 видів; 45,2%). З Палеотропічного царства походять 30 видів (26,0%), з Неотропічного – 25 видів (21,7%), з Австралійського – 23 види (20,0%), Капського – 7 (6,1%), Голантарктичного – 2 (1,7%). Рослини 93 видів мають різноманітне господарське значення. Шість видів охороняються in situ на глобальному рівні (Beaucarnea recurvata, Chrysalidocarpus lutescens, Cneorum tricoccon, Cycas circinalis, Cyperus papyrus, Jacaranda mimosifolia), один – занесений до Червоної книги України (Ruscus hypoglossum). Повний цикл розвитку проходять рослини 30 видів (24,8% колекції). Всього у колекції утримується 493 екз. рослин, з них 295 екз. 66 видів (або 59,8%) входять до складу старої частини колекції, яка формувалася до 1941 р. Серед них – 12 найстаріших екземплярів віком більше ніж 160 років (Agava americana – 2 екз., Cycas revoluta – 2 екз., Magnolia grandiflora – 2 екз., Araucaria columnaris, Chamaerops humilis, Ficus pumila, Livistona chinensis, L. australis, Musa х parasidiaca).

РІЗНОМАНІТТЯ МАКРОМІЦЕТІВ БОТАНІЧНОГО САДУ ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ТА СУМІЖНИХ ПАРКОВИХ ЗОН ОДЕСИ

2025-08-13T10:39:51+00:00

В роботі наведена еколого-таксономічна характеристика 70 видів макроміцетів, зібраних в Ботанічному саду Одеського національного університету і суміжних паркових зон Одеси. З них 8 видів є рідкісними для України, 24 – новими для Правобережного Злакового Степу і 33 – для парків Одеси. У складі виявленої мікобіоти домінували представники порядків Agaricales (47 видів), Polyporales (7), Boletales (5) і Russulales (4). Інші порядки містили 1-2 види. Переважаючими трофічними групами грибів парків були ксилотрофи, другу позицію посідали гумусові сапротрофи і третю – мікоризні гриби.

ВНЕСОК МАР’ЯНА АЛОЇЗА ЛОМНИЦЬКОГО У ВИВЧЕННЯ КОРОТКОНАДКРИЛИХ ЖУКІВ (STAPHYLINIDAE, COLEOPTERA, INSECTA) КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ

2025-08-13T10:40:01+00:00

Українські Карпати характеризуються наявністю різноманітних типів екосистем, що відрізняються між собою за мікрокліматичними особливостями. Саме ця особливість забезпечує формування різноманітних флористичних та ентомологічних комплексів. Окрім того варто зазначити, що на їхні особливості впливає змінність біотичних та абіотичних чинників. Тому на сьогоднішній день дуже важливо мати чіткий аналіз фауністичного складу угруповань та проводити їхній ретроспективний аналіз. Колосальний внесок у вивчення коротконадкрилих жуків Карпатського регіону зробив Мар’ян Алоїз Ломницький, який, по суті, став основоположником натуралістичних досліджень у вказаному регіоні.

СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ ПРОФЕСОРА ВЛАДЛЕНА МИКОЛАЙОВИЧА ТОЦЬКОГО (14.12.1936 – 29.03.2025 рр.)

2025-08-13T10:41:59+00:00

29 березня 2025 року на 89-му році життя перестало битися серце професора, доктора біологічних наук Владлена Миколайовича Тоцького – видатного вченого, педагога, організатора науки, Заслуженого діяча науки і техніки України, дійсного члена Академії наук вищої школи України.

ПОШИРЕННЯ ГЕЛЬМІНТІВ ДОМАШНЬОЇ КУРКИ GALLUS GALLUS DOMESTICUS (LINNAEUS, 1758) У ПРИВАТНИХ ГОСПОДАРСТВАХ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (УКРАЇНА)

2025-08-13T10:40:03+00:00

В статті наведені результати дослідження гельмінтофауни домашньої курки Gallus gallus domesticus на території Одеської області. В ході дослідження було визначено 5 видів гельмінтів, які відносяться до типів Nematoda та Plathelminthes, двох класів Cestoda та Chromadorea, 4 родин (Hymenolepididae, Davaineidae, Heterakidae, Ascariididae) та 5 родів (Echinolepis, Raillietina, Davainea, Heterakis, Ascaridia). Найбільш представлені у Gallus gallus domesticus були Raillietina echinobothrida – 40% та Ascaridia galli – 35%. Всі зареєстровані види гельмінтів являються звичайними і широко поширеними паразитами домашніх курей. Загальна екстенсивність зараженості становила 56,6%. Проаналізовано зараженість птахів за статтю, ступінь зараженості самок становила 65,2%, самців – 28,5%. Встановлено, що ступінь зараження птахів з вигульною системою утримання значно вищий (66,7%), ніж з підлоговою (33,3%).

ОНТОГЕНЕЗ DROSOPHILA MELANOGASTER ЯК МІШЕНЬ НІКОТИНОВОЇ ТОКСИЧНОСТІ. ПОВІДОМЛЕННЯ І

2025-08-13T10:39:53+00:00

У роботі досліджено вплив нікобустера для електронних сигарет на розвиток Drosophila melanogaster при пероральному введенні. Показано, що нікотин зумовлює дозозалежну затримку метаморфозу, зниження виживаності та плодючості. Водночас виявлено підвищення ступеня політенізації ядер клітин слинних залоз личинок, що може свідчити про активацію компенсаторних механізмів у відповідь на токсичний стрес. Отримані результати вказують на личинку як критичну мішень дії нікотину та підкреслюють мультифакторний характер його впливу на розвиток D. melanogaster.

ПЕРШІ РЕЗУЛЬТАТИ МОЛЕКУЛЯРНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ВИДІВ КОМПЛЕКСУ ANOPHELES MACULIPENNIS S. L. В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ: НОВІ ДАНІ ДЛЯ ФАУНИ УКРАЇНИ

2025-08-13T10:39:56+00:00

У дослідженні вперше в Україні застосовано молекулярно-генетичні методи для диференціації криптичних видів комплексу An. maculipennis s. l. у біотопі дренажного каналу поблизу с. Яськи (Одеська область). За допомогою ПЛР-аналізу ITS2-ділянки рДНК ідентифіковано п’ять видів комплексу: An. atroparvus, An. labranchiae, An. maculipennis s. s., An. melanoon та An. messeae. Види An. labranchiae та An. melanoon задокументовано на території України вперше. Загалом у біотопі виявлено шість видів, включно з An. hyrcanus. Отримані результати підтверджують ефективність застосування молекулярних маркерів для визначення складу криптичних видів, що має важливе значення для таксономії й епідеміологічного моніторингу малярійних комарів. Дослідження відкриває нові перспективи для подальшого використання молекулярних підходів у вивченні фауни малярійних комарів на території України.