Вісник Одеського національного університету. Біологія

ПАМ’ЯТІ ДОКТОРА БІОЛОГІЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОРА СВІТЛАНИ ОЛЕКСАНДРІВНИ ІГНАТОВОЇ

І. С. Замбріборщ — 2024-07-25

Висвітлено життєвий шлях та наукові здобутки С. О. Ігнатової – випускниці Одеського державного університету, видатної вченої, доктора біологічних наук, професорки, однієї із засновників методів біотехнології в селекції сільськогосподарських рослин на теренах колишнього СРСР. Особливу увагу приділено розвитку біотехнологічних досліджень в лабораторії культури тканин Селекційного-генетичного інституту в Одесі. Представлені результати її наукової, педагогічної та літературної діяльності.

ІСТОРІЯ МІКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ОДЕСЬКОМУ (НОВОРОСІЙСЬКОМУ) УНІВЕРСИТЕТІ (1865–1890 рр.)

В. О. Кузнєцов — 2024-07-25

Проаналізовано початок мікологічних досліджень на півдні України у другій половині ХІХ століття. Встановлено, що спеціальні дослідження грибів і лишайників регіону здійснювали професори Одеського (Новоросійського) університету: Л. С. Ценковський, О. О. Янович, Я. Я. Вальц, Л. А. Рішаві, І. І. Мечников, а пізніше і їх учні – випускники університету – М. К. Срединський, І. Ф. Кощуг, В. Ф. Хмелевський, І. М. Красильщик, В. І. Шманкевич, О. І. Погібко та Є. Л. Рекало. У їх працях представлені перші узагальнення мікобіоти регіону. До них додавалися списки і перші описи деяких видів слизовиків та лишайників. Особлива увага вчених цього періоду була акцентована на розробці методів біологічної боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур (пшениці та цукрового буряку) з використанням грибів-паразитів. Вивчалися хвороби рослин, збудниками яких є паразитичні гриби і розроблялися заходи боротьби з ними. Досліджувалася біологія розвитку окремих видів грибів.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ХЛОРВМІСНИХ КОМЕРЦІЙНИХ ЗАСОБІВ ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ВОДИ ПРОТИ КОЛІФОРМНИХ БАКТЕРІЙ

В. І. Сачковська — 2024-07-25

Вивчали ефективність семи засобів для знезараження води двох українських та п’яти закордонних виробників. Доведено, що усі досліджені засоби відповідають критеріям ВООЗ щодо забезпечення захисту від бактеріальних інфекцій. Вітчизняні препарати мають порівнювану з закордонними аналогами ефективність за низької собівартості знезараженої води та можливості отримувати її у великих об’ємах.

НОВІ ВІДОМОСТІ ПРО ЖУКІВ-ГОРБАТОК (COLEOPTERA: MORDELLIDAE) ФАУНИ УКРАЇНИ

Н. П. Буяльська — 2024-07-25

У статті наведено анотований список жуків- горбаток, що включає 23 види. Підтверджено знаходження у складі фауни України Mordellistena episternalis Mulsant, 1856 та M. secreta Horák, 1983. Вказано нові локалітети жуків-горбаток на території України. Наведено відомості про трофічні зв’язки виявлених видів.

ВИДОВИЙ СКЛАД І ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПТАХІВ ПОНИЗЗЯ ТИЛІГУЛЬСЬКОГО ЛИМАНУ НАВЕСНІ 2019–2023 РОКІВ

В. П. Стойловський — 2024-07-25

Протягом 2019–2023 рр. проведено моніторинг видового складу та чисельності гідрофільних птахів в пониззі Тилігульського лиману у період їх весняних концентрацій та міграції. Зареєстровано 99 видів птахів 13 рядів, з яких за чисельністю домінували Anseriformes, Gruiformes, Charadriiformes та Passeriformes. Встановлено певні тенденції щодо зміни чисельності репрезентативних видів птахів.

ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНОТОКСИЧНОГО ВПЛИВУ ГЕРБІЦИДУ «ФЕДЕРАЛ» НА МОДЕЛЬНОМУ ОБ’ЄКТІ DANIO RERIO, HAMILTON, 1822. ПОВІДОМЛЕННЯ 1. ВПЛИВ ВИСОКИХ КОНЦЕНТРАЦІЙ

М. К. Кузнецов — 2024-07-25

Досліджували дію гербіцидного препарату «Федерал» у концентраціях 5, 10 та 15 мг/л на модельному об’єкті Danio rerio в умовах in vivo. Виявлено достовірний вплив досліджуваних концентрацій препарату на збільшення частоти еритроцитів з мікроядрами. Генотоксичний вплив посилювався із збільшенням тривалості обробки до 96 годин. Подальше збільшення тривалості обробки не вплинуло суттєво на збільшення частоти клітин з мікроядрами.

ПРОГНОЗУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ВЗАЄМОДІЇ КВЕРЦЕТИНУ, Α-ЦИПЕРМЕТРИНУ ТА ЙОГО ПОХІДНИХ З Α-РЕЦЕПТОРОМ ЕСТРОГЕНУ (ДОСЛІДЖЕННЯ IN SILICO)

А. С. Акішева — 2024-07-25

Проведено докінг-аналіз кверцетину, α-циперметрину та його метаболітів 3-РВА та DCCA з ліганд-зв’язуючими доменами α-рецептору естрогену. Також досліджена лікоподібність кверцетину. Встановлено, що всі досліджувані сполуки мали афінність до рецептору естрогену. За допомогою програмного забезпечення AutoDock та AutoDockVina з’ясована здатність α-циперметрину та його метаболітів проявляти агоністичну дію по відношенню до α-рецептору естрогену, в той час, як за оцінкою Schrödinger Maestro Glide вони є антагоністами даного рецептору. Кверцетин виступає агоністом α-рецептору естрогену. Застосування кверцетину проти ендокринних порушень, викликаних α-циперметрином, є доцільним через лікоподібні характеристики флавоноїду.

ВНУТРІШНЬОВИДОВА АГРЕСИВНІСТЬ ТРЬОХ ВИДІВ БИЧКОВИХ РИБ РОДУ PONTICOLA ILJIN, 1927 В ЛАБОРАТОРНИХ УМОВАХ

Ю. В. Караванський — 2024-07-25

Проблема. Агресивна поведінка може проявлятися як у міжвидових, так і у внутрішньовидових взаємовідносинах риб. Така форма взаємодії характерна для представників родини Gobiidae. Вона може впливати на розподіл та чисельність видів у іхтіоценозах. Особливості та вираження агресивностіу чорноморських бичків є найменш дослідженим типом поведінки, зокрема у видів роду Ponticola Iljin, 1927

Мета. Метою роботи було вивчення внутрішньовидової агресивної поведінки трьох видів бичків роду Ponticola – бичка Пінчука Ponticola cephalargoides (Pinchuk, 1976), бичка рудого Ponticola eurycephalus (Kessler, 1874) та бичка кам’яного Ponticola ratan (Nordmann, 1840).

Методика. Іхтіологічний матеріал зібрано в прибережній акваторії Одеської затоки від мису Північний Одеський до мису Великий Фонтан при проведенні лову вудками з 1 липня по 15 вересня 2023 року. Лабораторні експерименти проводили в акваріальній кафедри зоології, гідробіології та загальної екологіїОдеського національного університету імені І. І. Мечникова.

Для досліджень були відібрані по дві групи риб кожного виду. Для визначення інтенсивності агресивності спочатку вимірювали загальну рухову активність риб, яку фіксували за інтервалами тривалістю в одну годину. За одиницю агресивної поведінки обрано середню кількість агресивних рухівза годину, які приводили до зміни положення чи втечі риби, в напрямку якої вони були здійснені. Інтенсивність агресивності оцінювалась у відсотковому співвідношенні агресивної активності до загальної рухової активності.

Спостереження проводились за кожною групою протягом шести годин з 9.00 до 15.00 години продовж 5 днів. Загальну рухову активність риб фіксували за допомогою цифрової камери, встановленої над акваріумом. Отриманий відеозапис переносили в пам’ять комп’ютера та обробляли за оригінальною методикою для трекінгу лабораторних тварин «Метод комп’ютерного зору». Для порівняння отриманих результатів застосовували непараметричний статистичний критерій Манна-Уітні.

Основні результати. Найбільшу внутрішньовидову агресивність показав бичок Пінчука – його одностатеві та змішані групи поводили себе агресивніше, ніж групи бичка рудого та бичка ратана. Водночас показники інтенсивності агресивності в групах бичка рудого та бичка ратана не показали статистично значимої відмінності між двома даними видами риб. Однак, загально рухова та агресивна активність бичка ратана в одностатевій групі була вищою, ніж у змішаній групі, тоді як бичок Пінчука та бичок рудий навпаки, у змішаній групі виявляли більшу активність.

Висновки. Наші спостереження свідчать про різний рівень внутрішньовидової агресивності у бичка Пінчука Ponticola cephalargoides (Pinchuk, 1976), бичка рудого Ponticola eurycephalus (Kessler, 1874) та бичка кам’яного Ponticola ratan (Nordmann, 1840), що може мати адаптивне значення та впливати на розподіл риб в донних іхтіоценозах.